Наш родовід

  У цьому розділі оповідається учнями про ласкаву, добру, невтомну матір Михайла Стельмаха, яка першою пробудила в дитячому серці майбутнього письменника любов до навколишньої природи. Вона навчила Михайлика милуватися ранішніми росами і легеньким ранковим туманом, подовгу вслухатися в "бентежні звуки далеких дзвонів", що їх струшують на землю з високого піднебесся оті казкові гуси-лебеді, повертаючись весною з далекого вирію. Під впливом матері хлопчик навчився розпізнавати маковий цвіт і духм'яний любисток, осінній гороб і калину: мати йому вперше показала як у розквітлому соняшнику ночує сп'янілий джміль і як плаче від радості дерево, зустрічаючи довгоочікувану весну.

   Тут з великою любов'ю розповідають учні про дерево свого роду, заглиблюючись до коренів свого родоводу, пишаючись народними мудрецями та умільцями своєї родини з найдавніших літ.

      Ось зразок дослідження генеалогічного дерева однієї української родини.